Первую мировую или Великую войну – историки часто называют первым масштабным конфликтом с миллионами мобилизованных и несколькими фронтами в различных частях мира. Почти все государства приняли участие в этой войне. В том числе Австро-Венгрия и Российская империя. Обе эти государства были многоэтническими. В предыдущие века евреи, как правило, жили в закрытых гетто и могли изолироваться от других народов. О том, как евреи становились военными в империи Габсбургов, Романовых, а позже и в Красной армии, нам рассказал кандидат исторических наук Владислав Гриневич.

Владислав Гриневич: Все очень быстро менялось, особенно во второй половине XIX века. В России – была «черта оседлости», за которую нельзя было выходить. Но в конце XIX, начале XX века евреи, которые находились, как вы сказали, в закрытых гетто, попали в другие процессы. В Европе начался процесс эмансипации. Евреи чаще привлекались к культурной, экономической и политической жизни и ассимилировались. Особенно в немецкоязычных странах. Там евреи переходили с идиша на немецкий язык. И в 1920-х и 1930-х уже трудно было отличить еврея от не еврея. Они хорошо говорили на языке, работали в разных сферах.

Андрей Кобалия: но сохраняли ли они самоидентификацию евреев?

Владислав Гриневич: Это по-разному. В Австро-Венгрии евреи себя чувствовали более свободно. Кстати, именно в Венгрии был филосемитизм. То есть положительное отношение к евреям в силу разных обстоятельств. В Будапеште находилась крупнейшая в Европе синагога, в которую ходили все евреи. В Гонведе – венгерской армии были евреи-генералы, которые могли себе позволить ходить в синагогу в форме. Демократизация и эмансипация в Австро-Венгрии привлекали в свою орбиту и евреев.

Относительно Российской империи, там евреи тоже попадали в армию, но очень специфическим путем. Это были так называемые «кантонисты» — молодые еврейские мальчики, которых по разным причинам забирали. Они становились вікрестами. Потом служили в российской армии. Именно Первая мировая война, когда мобилизовали огромные массы людей, когда страны несли большие потери, правительства нуждались в с«пушечном мясе». Тогда надо было снимать определенные планки запретов, которые существовали ранее. Поэтому евреев стали массово привлекать к военной службе как в Австро-Венгрии, так и в России.

В Австро-Венгрии из-за эмансипации, о которой я говорил, через более высокий по сравнению с другими народами уровень образования, среди некадровых офицеров была наибольшая доля евреев. То есть это офицеры, которых затем привлекли к военной службе. Среди кадровых офицеров их было значительно меньше. Евреев было и больше, если сравнивать с русинами-украинцами, потому что последние в основном были крестьянами. В российской армии происходили схожие процессы.

(укр.)

Андрій Кобалія: Про яку кількість йде мова? Це тисячі, десятки чи сотні тисяч?

Владислав Гриневич: Йдеться про десятки тисяч серед офіцерів і сотні тисяч загалом.

Андрій Кобалія: У серпні 1914 року починалися перші битви війни. Російська імперія мобілізовувала людей. У вашій статті ви згадуєте, що євреї Одеси організували маніфестацію на підтримку царя та імперії. В одній із синагог співали “Боже царя храни” та інші російські патріотичні пісні. І все це після погромів 1905 року, Справи Бейліса та антисемітських настроїв початку століття. Як це пояснити?

Владислав Гриневич: Якраз через згадані події вони і показували свою лояльність. Завжди, коли починається війна є небезпека, що тебе будуть звинувачувати в непатріотизмі та інших смертних гріхах. Тому треба було показати свою лояльність. Цікаво, що в Австро-Угорщині євреї знали про погроми в імперії Романових і обурені цим йшли у добровольці до австрійської армії, щоб воювати проти антисемітської Росії. В цьому є специфіка. Були євреї, які воювали за Російську імперію як патріоти, а австрійські євреї воювали як патріоти проти Росії.

Андрій Кобалія: Австро-Угорщина претендувала на українські губернії імперії Романових. Можливо, у австрійських євреїв було бажання звільнити їхніх земляків від антисемітської Росії?

Владислав Гриневич: Там склалася непроста ситуація. Галичина, наприклад, була дуже щільно заселена євреями. Коли цю територію окупувала російська армія, антисемітські настрої вилилися на цих євреїв. Мова йде про звинувачення у шпигунстві, арешти і навіть погроми.

Андрій Кобалія: Під час екстремальних ситуацій в країні, наприклад, під час війни часто може лунати, що у поразках винен “хтось”. Чи антисемітські настрої в армії якось вплинули на ставлення до євреїв-військових?

Владислав Гриневич: Насправді тут ситуація була дуже поганою. У російській пропаганді заборонялось говорити про євреїв-героїв. Скажімо, імена євреїв, які стали георгіївськими кавалерами, а таких було чимало, позначались першими літерами. Керівництво пропаганди робило це для того, щоб не провокувати антисемітські настрої серед пересічної маси солдат. Заборонялось говорити про героїчні подвиги євреїв.

Ситуація в Російській імперії та СРСР була і схожою, і відмінною. Відмінною тим, що в Радянському Союзі основною ідеологією була ідея пролетарського інтернаціоналізму, але у Союзі існувала специфічна система. Говорили одне, робили інше, а думали третє. Усі ці маски скинули, коли почалася війна у 1941 році. Насправді етнічний фактор був надзвичайно важливим і для армії, і загалом для СРСР.

Під час Громадянської війни або у 1920-х та 1930-х роках до радянської армії прийшло багато євреїв, які були генералами, командирами корпусів, командуючими округів. Наприкінці 1930-х та на початку 1940-х відбулись етнічні чистки, значною мірою антисемітські. В МЗС, в міністерстві Берії вичистили чимало євреїв у цей період. Під час радянсько-німецької війни антисемітизм нікуди не подівся. У Червоній армії служили приблизно 450 тисяч євреїв. До сотні генералів були євреями. Я вже казав, що бути євреєм в цій армії було важко.

Коли зараз підіймаємо документи, то бачимо, що існувало чимало антисемітських анекдотів, висловлювань, проблем. Аж до того, що у Києві в 1944 році ледь не стався єврейський погром. І це після звільнення. За радянської влади. Пропаганда казала, що “в радянській армії нікому не важливо, якої ти національності”. Це не так. З 1941 року в Червоній армії проводили чистки. Чистки щодо німців, кримських татар  у 1944 році, чеченців, калмиків, до західних українців ставилися специфічно. Етнічне питання існувало.

У той період в радянській ідеології почав посилюватися елемент російського націоналізму та шовінізму. На ті місця, які звільнились внаслідок великих репресій почали приходити росіяни. Їм цей націоналізм не був чужим.

Андрій Кобалія: Ви згадали, що приблизно 450 тисяч євреїв воювали у лавах Червоної армії. У 1941 році велика кількість частин Червоної армії здавались у полон, їх оточували, вони потрапляли у табори. Там в тому числі були і євреї. Що відбувалось, якщо євреї опинялись у цих таборах?

Владислав Гриневич: Їх розстрілювали одразу. На відміну від інших військовослужбовців, євреїв розстрілювали на місці. Плюс їх могли видати їхні ж колеги, ті, з ким вони потрапили у полон. Часто так і траплялось. Для єврея потрапити у полон – це вирок.

Навіть якщо зовнішньо людина не була схожа на єврея, нацисти могли вичислити. Я читав документи, у яких згадувалось, що представників кавказьких народів, які ніякого відношення не мають до євреїв, помилково ідентифіковувались німцями як євреї і їх теж розстрілювали.

Андрій Кобалія: У Російській імперії євреї могли піднятись оцією драбиною у військовій справі. Як євреї з нижчих посад доходили до ключових у Червоній армії?

Владислав Гриневич: Коли ми говорили про Австро-Угорщину, то згадували, що там були генерали-євреї. Безумовно, в цій імперії було легше зробити кар’єру і необов’язково було ставати християнами. Хоча багато хто, коли виходив на пенсію, то переходив у християнство. Бо тоді вони пенсію отримували.

В Російській імперії не пам’ятаю, щоб були генерали єврейського походження. Частина офіцерів цієї армії перейшли у Білу чи Червону армію. Хтось емігрував. У Києві існувала Рада євреїв-воїнів, які були геогріївськими кавалерами. Після революції і зникнення обмежень, чимало євреїв опинилися на високих політичних посадах як політкомісари чи на військових посадах у Червоній армії. До кінця 1930-х євреї дуже вдало робили кар’єру. Пізніше з цим було важче. Дехто навіть змінював прізвище на російське. Під час Другої світової війни було до 100 генералів Червоної армії були євреями. Це були інженери, лікарі, але були і льотчики, танкісти та піхотні генерали.

Джерело — «Громадське радіо».