Автор —Dima Stoyan

14 июня исполнились 79-я годовщина депортации населения Буковины и Бессарабии в Сибирь…

Именно в ночь с 13 на 14 июня 1941 года из Буковины вывезены в принудительном порядке в отдаленные районы СССР и в основном уничтожены тысячи жителей Черновицкой области.

Ликвидации подлежали в первую очередь люди, которые не поддерживали коммунистическую идеологию, представляли другие политические и экономические структуры, церковь, общественные организации. Опасными для государства и коммунистического общества объявляли бывших служащих, общественных активистов, членов партий, церковнослужителей, высший и средний класс предпринимательства. Из архивных материалов известно, что на территории Черновицкой области в 40-х годах прошлого века проживало 1553 семьи бывших активных членов «несоветских политпартий» с количеством членов семей 5115 человек.

(укр.)

За короткий період після приєднання Буковини до СРСР під час передвоєнної «совєтизації» у нашому краї було репресовано і депортовано за облікованими архівними матеріалами майже 11 тис. громадян. Також постійно проводились так звані планові оргнабори. Так, на 1 грудня 1940 року згідно виконаного на 62,8% плану оргнабору з Буковини на будови комунізму в далекі райони СРСР поїхало 14440 осіб.

На початку 1941 року перед каральними органами було поставлене завдання – вивезти за межі області ВСІХ неблагонадійних, що залишились після минулих хвиль репресій. Депортації проводили у два етапи – перший відбувся 23 травня, другий – 13 -14 червня.

Всього 36 вагонів з депортованими 23 травня направлялися до Комі АРСР, Красноярського краю та Кіровської області. Депортованим обмежили час на збирання, кількість речей, які вони могли взяти з собою, енкаведисти не зважали на вік і хвороби людей. Початок «операції» 23 травня 1941 року – 4 год. 30 хв., закінчення 10 година ранку.

Що ж до планування депортації 13-14 червня, то вона обговорювалася 8 червня 1941 року на об’єднаному засіданні бюро Чернівецького обкому КП(б)У та облвиконкому. І вже у ніч з 13 на 14 вивезено 2279 сімей (7720 осіб). За спогадами вчителя с. Купка Плевана В.Р., 13 червня представник сільської ради та кілька військових обходили будинки, давали 30 хв. на збори і під конвоєм, як злочинців, людей відправляли на станцію. Найстаршому з них було 80 років, найменшому – кілька місяців.
Немовлята та літні люди до місця призначення в більшості своїй не доїхали, загинули по дорозі від нелюдських умов перевезення і поводження супроводжуючих. Ті ж, що доїхали — перебували у виправно-трудових таборах, де також помирали у великих кількостях.
Одиниці з цієї першої хвилі депортації буковинців (а їх були ще три) — змогли повернутись назад…
Пам’ятаємо!.. Схиляємо голови…