Народилася Сюзанна Рубінштайн 20 вересня 1847 року в Чернівцях. Її батько, Ісак, був видним тоді громадським і політичним діячем, він очолював єврейську релігійну громаду. За півроку до народження доньки Ісак Рубінштайн у своєму домі приймав славетного композитора й піаніста Ференца Ліста.

Культурна атмосфера формувала у юної Сюзанни зацікавлення до літератури. Особливо інтригували її душевні переживання й духовний спокій, яким сповнювалися персонажі в творах німецьких класиків. Зокрема, дівчина захоплено почала вивчати міжособистісні стосунки у поезії Фрідріха Шіллера.

В другій половині ХІХ століття мода на Шіллера у Чернівцях розвернулася на особливому й високому рівні. П’єси за його творами ставили на сценах готелів, гостинних домів, поетичні рядки зачитували чи не на кожній приватній й публічній вечірці, пісні з поем виспівували в музичному товаристві та просто на вулицях міста.

Такий вплив Шіллера, знаного знавця людських душ, вплинув на Сюзанну Рубінштайн із подвійною силою. Найперше, вона взялася вивчати Германську літературу. А другим її захопленням, яке врешті перевершило перше, стало вивчення психології.

Ісак Рубінштайн, маючи достатньо коштів і можливостей, вирішив дати своїм чотирьом дітям гідну освіту. Проте в Чернівцях навчатися його доньці фактично не було де, перший дівочий ліцей з’явився лише в 1898 році. Тому вчилася вона під керівництвом приватних вчителів, а згодом правдами й неправдами Сюзанна отримала свій шкільний атестат у хлопчачій гімназії. І полишає Чернівці, щоб заглибитися в науку у західних університетах.

У 1870 році 23-річна Сюзанна Рубінштайн поступає до Празького університету. Згодом, вона здобувала знання і в Ляйпцизькому, і у Віденському, і в Бернському університетах.

У Базелі проходила докторантуру. Із роботою про «Про чуттєві та чутливі почуття» («Über die sensoriellen und sensitiven Sinne») у 1874 році Рубішнтайн стала доктором філософії з психології. Тоді це був фактично виклик суспільству Старої Європи, де панував безкомпромісний патріархат. Вона – жінка-дослідниця, вона – жінка, яка проміняла «три К» (всталений вираз у консервативному німецькому суспільстві, де жінку мають цікавити лише «Kinder, Küche, Kirche» – «діти, кухня, церква») на науку, вона – жінка – рівня чоловікам.

З 1878 по 1884 року психологиня працювала над своїм «magnum opus» – працею «Психологічно-естетичні ессеї» («Psychologisch-Aesthetische Essays»). Надрукована вона була в Гайдельберзі.

Пізніше критики назвали цю роботу Сюзанни Рубінштайн як «найбільш вагомий внесок у вивчення людських емоцій».

Дослідниця внутрішнього світу людини не зупинилася на досягнутому й опісля видала ряд потужних праць психологічної тематики, а саме «Про природу рухів» («Zur Natur der Bewegungen»), 1890 рік, «На темній землі» («Auf Dunklem Grunde»), 1892 рік, , «Психолого-естетичний фрагмент» («Psychologisch-Aesthetische Frágmente»), 1902 рік.

Цікавою працею Сюзанни Рубінштайн є текст про найбільш песимістичного філософа німецької класичної філософії Філіппа Майнлендера. Монографія «Індивідуалістичний песиміст» («Ein Individualistischer Pessimist») стала рефлексією науковиці над розділом мислення радикального песиміста, вона інтерпретує його ідеї по-філософськи в контексті вчень Шопенгауера та Канта. І саме завдяки її дослідженню Майнлендера вдалося визволити від ярлика «учня Шопенгауера». Натомість його світогляд, його особливий песимізм і нігілізм трансформувалися в окремий «індивідуалістичний песимізм».

Також Сюзанна Рубінштайн у праці «Тріас метафізиків волі» («Eine Trias von Willensmetaphysikern») відкриває двері до складних мислительських категорій трьох великих німецьких філософів, Едварда В. Гартмана, Філіппа Майнлендера та Юліуса Бансена. Завдяки чіткості й стислості своїх пояснень Рубінштайн змогла донести до читачів складний зміст філософських категорій без спеціальних попередніх знань.

Завершився земний шлях Сюзанни Рубінштайн 29 березня 1914 року у Вюрцберзі.

Ілюстрації – wikipedia.org; wikimili.com; e-reading.life; alamy.com; gr–czernowitz.livejournal.com; allpoetry.com