В’ячеслав Ліхачов. Приїзд Нетаньягу: без «гострих кутів»

Після 20-річної перерви (офіційно на рівні голови держави) з триденним візитом Україну відвідав прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу. Серед причин приїзду називалися різні: одна з головних — внутрішньополітична ситуація в самому Ізраїлі, де 17 вересня мають відбутися позачергові вибори до Кнесету. Таким кроком, за словами аналітиків, Нетаньягу хоче здобути прихильність вихідців із колишнього СРСР, зокрема України. Як відомо, наша країна — друга за чисельністю країна походження єврейських репатріантів. Але, крім електорально-виборчої мотивації, звичайно, є і інші причини візиту ізраїльського прем’єра.

Основна зустріч Беньяміна Нетаньягу в Україні відбулася з новообраним президентом Володимиром Зеленським. Спілкувалися вони дві з половиною години, після чого взяли участь у вшануванні пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру. В останній день ізраїльський прем’єр також зустрівся з очільником українського уряду Володимиром Гройсманом. За результатами візиту прем’єра Ізраїлю було підписано низку документів, зокрема йдеться про угоди щодо співпраці у сферах освіти, культури та сільського господарства. За словами Зеленського, також він домовився з Нетаньягу розв’язати проблему з відмовами на в’їзд українцям до Ізраїлю.

А ще український президент закликав Ізраїль визнати Голодомор 1932—1933 років актом геноциду українського народу. Про підсумки візиту Беньяміна Нетаньягу до України говоримо з керівником Групи моніторингу прав національних меншин в Україні В’ячеславом ЛІХАЧОВИМ.

«БАГАТО МЕСЕДЖІВ НЕТАНЬЯГУ В УКРАЇНІ БУЛИ СПРЯМОВАНІ НА ІЗРАЇЛЬСЬКУ АУДИТОРІЮ»

— Якщо йдеться про формальну, технічну сторону, то підписані угоди не мають якогось проривного значення. Вони стосуються співробітництва в сфері культури, освіти, спорту. Було багато риторики навколо підписання Угоди про зону вільної торгівлі між двома країнами, але всі умови цієї угоди були давно узгоджені українською стороною. Верховна Рада ратифікувала цей документ, а попередній президент його підписав. На сьогодні залишається відкритим питання — коли Ізраїль ратифікує цю угоду? І це залежить не від домовленостей між Україною і Ізраїлем, а від внутрішньополітичної ізраїльської ситуації. Вже понад півроку парламент цієї країни не працює і запрацює лише після виборів у вересні. Тому якихось принципово нових домовленостей між двома країнами тут не варто було очікувати. Але треба відзначити, що було багато сказано про економічне співробітництво, в якому зацікавлена як українська, так і ізраїльська сторона. Це не стосується конкретних угод, але стосується сприятливого клімату для інвестицій, ведення бізнесу, створення спільних підприємств тощо.

Також варто розуміти, що для Нетаньягу метою візиту було не стільки домовленості з української стороною, скільки внутрішньополітична мета, яка стосується ізраїльської передвиборчої кампанії. Нетаньягу і партія «Лікуд» зараз у досить складному становищі. В Ізраїлі склалася безпрецедентна ситуація: за результатами попередніх (також дострокових) виборів до Кнесету обраний склад парламенту не зміг створити нову коаліцію (це вперше в ізраїльській політичній історії). Нетаньягу не зміг створити коаліцію — саме через позиції партії «Наш дім Ізраїль», яка здебільше виражає позицію ізраїльтян — вихідців із колишнього СРСР. Лідер цієї партії Авігдор Ліберман до цього входив в коаліцію з правлячою партією «Лікуд», але після останніх виборів зайняв принципову позицію і не пішов в коаліцію. Не вистачило буквально одного голосу. Тому зараз для Нетаньягу важливо вести передвиборчу кампанію на умовно російськомовному полі Ізраїлю, тому що на цих виборах голоси вихідців із Радянського Союзу важать дуже багато. І Нетаньягу дуже активно працює в даному напрямку. Також мені здається, що передвиборчий візит в Україну мав на меті врівноважити попередню російськоцентричну та путіноцентричну зовнішньополітичну орієнтацію Нетаньягу, щоб у такий спосіб загравати з вихідцями саме із України, які не дуже симпатизують проросійській зовнішній орієнтації нинішнього ізраїльського прем’єра. Багато меседжів, які Нетаньягу озвучував під час візиту в Україну, були спрямовані на ізраїльську аудиторію.

«НЕ ДУМАЮ, ЩО ПОТРІБНО СЕРЙОЗНО СПРИЙМАТИ МОЖЛИВЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО НЕТАНЬЯГУ В КОНФЛІКТІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА РФ»

— Деякі експерти якраз підкреслюють, що нинішній візит Нетаньягу в Україну мав на меті, крім всього, запропонувати свої послуги в українсько-російському протистоянні. Що думаєте з цього приводу?

— Я не думаю, що потрібно серйозно сприймати всі ці дискусії навколо можливої посередницької функції Нетаньягу в українсько-російському конфлікті. Було багато галасу навколо відповідних висловлювань, але це були дуже обережні та розпливчаті фрази прем’єра Ізраїлю під час зустрічі з російськомовними журналістами та блогерами. Сама зустріч з ними була ілюстрацією кампанії боротьби за голоси російськомовних в Ізраїлі. Журналіст з українським корінням і проукраїнськими поглядами Шимон Бриман запитав Беньяміна Нетаньягу — чи готовий він стати посередником? З його боку це була доброзичлива подача, щоб ізраїльський прем’єр продемонстрував свою зважену позицію щодо українсько-російського конфлікту, не відштовхнувши ані симпатиків України, ані симпатиків Росії. Він дуже обережно говорив, що мовляв йому неодноразово пропонували і можливо він буде це розглядати. Я не думаю, що це серйозно і що будуть якісь практичні кроки в цьому напрямку. Також було показово, коли на спільному брифінгу глав держав Зеленський казав про підтримку Ізраїлем територіальної цілісності України, натомість Нетаньягу оминув всі гостри кути, намагаючись уникнути цієї теми.

«НЕ ВАРТО ОЧІКУВАТИ ВІД ІЗРАЇЛЮ КРОКІВ У НАПРЯМКУ ВИЗНАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОДОМОРУ ГЕНОЦИДОМ»

— Також Зеленський закликав Ізраїль визнати Голодомор 1932—1933 років актом геноциду українського народу. Як ви думаєте, чому Ізраїль цього не хоче робити? 

— Зеленський двічі, на спільному брифінгу і в Бабиному Яру, згадував про Голодомор, але Нетаньягу жодним чином не реагував. На мій погляд, не варто очікувати будь-яких кроків у цьому напрямку, тому що Ізраїль упереджений щодо геноциду українців. Офіційна ізраїльська позиція полягає в тому, що тотальне винищення ізраїльського народу (Голокост) — є подією унікальною і жодна інша трагедія не може з ним порівнятися. Ізраїль офіційно не визнає жодних інших трагедій — ані геноциду українців, ані геноциду вірмен, ані інших подібних подій. Крім того, це питання не лише історичної справедливості, а й сучасного гострополітичного контексту. Нетаньягу не хоче дразнити Путіна щодо питань, які для нього (Нетаньягу) не мають принципового значення, тому що він зацікавлений в домовленостях з Путіним щодо Сирії. До речі, Україна також не визнає геноциду вірменського народу, тому що не хоче погіршення відносин з Туреччино. Отже, не варто очікувати від Ізраїлю кроків у напрямку визнання українського Голодомору геноцидом. Але дуже правильно, що Зеленський порушив це питання.

«РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТІВ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ БАБИНОГО ЯРУ, МАЄ ВІДБУВАТИСЯ ЗА УЧАСТЮ ТА ПІД КОНТРОЛЕМ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ»

— Іноді звучать думки, зокрема ізраїльтян, про те, що, мовляв, українці також вбивали євреїв під час Голокосту. З іншого боку, ми знаємо, що під час Голодомору євреї, будучи радянськими керівниками, також знищували українців. Здається, керуватися такої логікою — це тупиковий шлях. 

— Не думаю, що відповідна тематика піднімалася під час переговорів. Але хочу відзначити, що на відміну від президента Ізраїлю Реувена Рівліна, який кілька років тому згадав про участь українців у колаборації з нацистами та участь у винищенні євреїв, що викликало обурення з боку української національно свідомої частини соціуму, Беньямін Нетаньягу зараз не робив відповідних заяв і взагалі оминав будь-які гострі та потенційно конфліктні питання.

— Як ви ставитеся до проекту «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», який намагаються вже більше як три з половиною роки крупні російсько-єврейські бізнесмени побудувати в Бабиному Яру? Яка тут небезпека?

— Відзначу, що церемонія вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру за участю Нетаньягу, в тому числі, мала за мету лобіювати цей проект. Разом з прем’єром Ізраїлю приїхав Натан Щаранський, який є керівником Ради цього проекту. Мені здається, Нетаньягу якось включений в лобіювання цього амбітного проекту з російським корінням. На мій погляд, ця ініціатива небезпечна для України. Потрібно ставитися до неї дуже обережно. Реалізація відповідних проектів має відбуватися за участю та під контролем української держави. Тим більше, проект, який був розроблений Міністерством культури спільно з єврейською громадою України, має більш зважений варіант і відповідає українській перспективі історичних подій, аніж той, що пропонується міжнародним консорціумом з російським корінням.

Іван КАПСАМУН, «День»