В епітафії на меморіальній плиті Ем. Розенцвайга, викарбовано слова, про те, що його справи та добре ім’я пам’ятатиме не одне покоління жителів Чернівців. Сьогодні його ім’я невідоме для сучасних мешканців міста, тож настав час для нового знайомства.
Емануель Розенцвайг (нім. Emanuel Rosenzweig, нар. 1843 – пом. 28 січня 1906, м. Чернівці) – відомий торговець, багатолітній член єврейської релігійної ради (der Kultusgemeinderat) в Чернівцях, засновник та голова благодійного товариства «Народна кухня», член багатьох чернівецьких товариств.
Ем. Розенцвайг народився у 1843 р. в родині заможного єврейського торговця. В 1855-56 р. навчався в новоствореній Єврейсько-німецькій народній школі (заснована в 1855 р.). Він з юних літ захоплювався театром та музикою. У 1862 р., у віці 19 років, він став одним із засновників «Товариства сприяння музичному мистецтву на Буковині». В газеті «Bukowina» від 30 листопада 1862 р., правління музичного товариства висловлювала йому подяку за позичені музичні інструменти. Він всіляко підтримував діяльність музичного товариства, був касиром та займав посаду заступника голови правління товариства.
Ем. Розенцвайгу належала відома в Чернівцях музична крамниця на вул. Панській, 9, що отримала концесію (дозвіл на ведення справи, діяльність підприємства. – авт.) в 1882 р. Тут можна було придбати музичні інструменти, а також музичні твори популярних композиторів, в т.ч. й місцевих буковинських. Крім того, крамниця було свого роду концертним бюро, адже тут можна було придбати квитки на вистави, музичні вечори та інші світські заходи.
Крім вродженої підприємливості, сучасники характеризували Ем.Розенцвайга як дуже творчу особистість, честолюбну та повну енергії людину, що володіла вродженим почуттям такту, а «лейтмотивом його життя було порозуміння з найновішими явищами».
Свій внесок Розенцвайг залишив і в єврейському релігійному житті Буковини. Впродовж багатьох років він входив до складу єврейської релігійної ради. Так, він був членом секції, яка відповідала за єврейську лікарню, також членом артистичного комітету, де виконував нагляд за хором реформістського Темплю.
Ем. Розенцвайг брав активну участь не лише в житті єврейської громади. З 1876 р. він входив до складу ради міста, де, за словами сучасників, передусім захищав ідею національного та конфесійного миру в Чернівцях. Він також був членом Буковинської торгово-промислової палати (1896–1901, 1904–1905). Також він очолював торгівельну групу палати, яка об’єднувала торговців музичними інструментами та книгами – т.зв. die Kaufmanische Gruppe II Gremium. За свої заслуги в культурній та громадській діяльності він був нагороджений титулом «цісарський радник».
Найбільше часу Ем.Розенцвайг присвячував благодійній діяльності. У 1875 р. на кошти заможних осіб він відкрив «Перше Чернівецьке товариство народної кухні». Метою такої організації було готування дешевих обідів (за 10-12 кр.) для бідних та немічних людей. Вже в перший рік свого існування товариство «Народної кухні» в Чернівцях нараховувало 325 членів. Серед них банкіри, землевласники, чиновники, представники вільних професій, домінуючою групою були торговці – 125 осіб (в т.ч. дружини торговців). Серед членів-засновників товариства були Антоніна Кохановська, дружина на той час крайового старости Антона Кохановського, цісарський радник Ісак Рубінштайн, лікар Володимир Залозецький, родина Розенцвайгів, серед звичайних членів – великий землевласник Георг фон Флондор, лікар Якоб Флінкер, рабин д-р Л.Е. Ігель, брати Сидір і Григорій Воробкевичі та ін. Як зазначається в статуті спілки, умовою вступу до спілки був грошовий внесок у розмірі ста флоринів. В 1877 р. щодня в «Народній кухні» харчувалося понад 80 осіб, найбільшу частину з яких становили ті, хто навчався (Studirenden).
В 1883 р. голова правління народної кухні звернувся до кронпринцеси Стефанії Австрійської з проханням, щоб та стала покровителькою спілки, яку він очолював. Принцеса дала свою згоду, тому відповідно, з 1884 р. повна назва спілки була «Перша Чернівецьке товариство народної кухні імені кронпринцеси Стефанії».
В 1880-ті роки «Народна кухня» переживала не найкращі часи, сучасники скаржилися, що ця інституція існує лише на папері, такий стан пояснювався пасивністю та бездіяльністю більшої частини членів товариства. І лише в 1894 р., завдяки наполегливій праці голови спілки Ем.Розенцвайга, було відкрито нове приміщення на вулиці Резиденській, 4 (сьогодні вул. Університетська, 50). Таким чином, як зазначав в газеті сучасник, відбулося фактичне «відродження» «Народної кухні». Важливо зазначити, що це благодійне товариство продовжувало діяти й після смерті свого засновника, навіть під час Першої світової війни та в міжвоєнний період. Крім того в останні роки свого життя Ем. Розенцвайг виношував ідею створення кредитного інституту для «найбідніших з бідних».
Ем. Розенцвайг був одружений та мав двох доньок, одна з яких була у шлюбі із чернівецьким адвокатом д-ром Шліфкою, інша – з полковником угорської гвардії (Honoved-Obersten) Корнгабером.
Ем. Розенцвайг помер в січні 1906 р., перебуваючи за усталеною звичкою вранці в кафе «Європа», що на вул. Панській (нині – вул. О. Кобилянської), за чашкою чаю та читаючи газету. Похований на Єврейському кладовищі в Чернівцях.
Колекція друкованих видань з бібліотеки Ем.Розенцвайга (переважно звіти та статути різних чернівецьких товариств) сьогодні знаходиться у фондах Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.
Джерело – Центр буковинознавства.
