Довоєнні роки
Меїр Харац народився в селі Шури (тепер Шурь Дрокіевского району Молдови), провів дитинство і юність в єврейському містечку Маркулешти того ж Сорокського повіту Бессарабської губернії (тепер Флорештського району Молдови). Навчався у чернівецькій учительської семінарії (вчителів ідишу та давньоєврейської мови) одночасно з поетом Ершл Цельманом і літераторами Іхілов Шрайбманом, Берлей Ройзеном і Лейзер Подрячіком.
Дебютував віршами в бухарестському журналі «Шойбм» (Вікна), який редагували Янкев Штернберг і Шлойме Бікл. Вже до середини 1930-х років регулярно друкувався в різних періодичних виданнях, включаючи «Черновіцер Блетер» (Чернівецькі листки), варшавські «Найе Фолксцайтунг» (Нова народна газета), « Літераріше Блетер »(Літературні листки) і« Форойс »(Наперед),« ІдиФш Култур »(Єврейська культура, США) і« Парізер Шріфтн »(Паризькі відомості). Після приєднання Бессарабії та Буковини до СРСР, оселився в Кишиневі, де викладав єврейську мову і літературу в середній школі.
Після війни
Після евакуації жив у Москві, потім повернувся до Чернівців. Співпрацював з органом Єврейського Антифашистського Комітету газетою «Ейнікайт» (Єдність) та київським журналом «Штерн» (Зірка). У березні 1949 року заарештований за звинуваченням в єврейському буржуазному націоналізмі, засуджений на 10 років виправно-трудових таборів суворого режиму. Після звільнення і реабілітації в 1955 році знову повернувся до Чернівців. Працював учителем у російській школі і, в силу відсутності в Радянському Союзі єврейської преси, в кінці 1950-х років почав друкуватися в зарубіжних газетах «Фолксштіме» (Глас Народа, Варшава) і «ідиш Шріфтн» (Єврейські листи).
У березні 1961 року газета «Радянська Буковина» повторно звинувачує Хараца в єврейському буржуазному націоналізмі, зокрема, у зв’язку з публікаціями за кордоном. Проте в тому ж році починає виходити московський журнал «Советіш геймланд» (Радянська Батьківщина) і з першого ж номера Харац починає з ним регулярне співробітництво. У 1965 році його вірші включаються в колективний збірник радянських єврейських поетів «hорізонтн» (Горизонти), що вийшов у видавництві «Радянський письменник».
Останні роки
З 1972 року – в Ізраїлі, де спільно з Йосипом Керлер редагував «Іерушолаімер Алмані» (Єрусалимський альманах), багато публікувався в ізраїльських і американських періодичних виданнях «Ді Лецте Найес» (Останні новини), «Фолксблат» (Народна газета), «Форвертс» (Вперед). Був пов’язаний з ситуацією навколоЄрусалимського альманахугрупою поетів: Мотл Сакціер, Меїр Елін, Хаїм Мальтінскій, Рухля Боймволь, Зяме Телесін, Гірш Ошеровіч, Лейзер Подрячік, Еле Шехтман.
У ці роки Меїр Харац видав 10 поетичних збірок і 2 книги літературно-критичної та мемуарної прози, перекладав на ідиш Міхая Емінеску, став лауреатом кількох престижних літературних премій, включаючи премії Атран (1975, США), Якова Фіхман(1976, Ізраїль) і Іцик Мангер ( 1986, Ізраїль – вища літературна премія за творчість на ідиш).
Вірші Хараца були покладені на музику такими композиторами-виконавцями як Лейбу Левін і Майєр Богданський, а в останні роки – Юхимом Чорним (Кишинів) і Асею Вайсман (Чернівці-США). Вибрані вірші та проза були видані в 4-х томах в серії «Нухн Сахакл» (Після підсумку) у 1987-1993 роках.
