Заява колективу музею проти спроб дискредитації Йосифа Зісельса

Заява

колективу Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини з приводу

ганебних спроб дискредитації голови Ради його засновників Йосипа Зісельса

З наближенням 80-х роковин розстрілів єврейського населення Києва у Бабиному Яру в публічному просторі України і насамперед у соціальних мережах все частіше поширюються усілякі інсинуації і відверті наклепи стосовно особистості Виконавчого співпрезидента Асоціації єврейських організацій і общин (ВААД) України, у минулому –  радянського дисидента, а нині – відомого громадського діяча, правозахисника та патріота України Йосипа Зісельса. Це відбувається у зв’язку із його непримиренною позицією щодо скандального проєкту меморіалізації Бабиного Яру, котрий реалізується МЦГ «Бабин Яр».

Ми – люди, які багато років знаємо Йосипа Зісельса і працюємо з ним пліч-о-пліч над музеєфікацією історико-культурної спадщини буковинського єврейства, а також меморіалізацією Голокосту на території Буковини, гостро засуджуємо несправедливі випади на його адресу, у яких замість переконливих аргументів використовуються маніпуляції фактами, невиправдані домисли, а почасти й відверта брехня. Подібна практика очорнення і цькування «неугодних», котра була характерна для тоталітарної радянської системи, проти якої Йосип Зісельс боровся й за що поплатився двома тюремними строками, не личить вільному й цивілізованому суспільству. Адже останнє ґрунтується якраз на плюралізмі думок і підходів, чесній дискусії, опертій на факти й перевірені часом істини та цінності, носіями яких є у тому числі моральні авторитети. А оскільки такими, зазвичай, вважають людей, які у навіть у момент найвищої загрози для свого життя і здоров’я не зраджували своїм принципам, друзям, своєму народу і своїй країні, не спокусилися на короткочасні фінансові чи політичні вигоди для себе і своєї родини, то Йосип Зісельс поправу віднесений сучасниками до невеликої когорти тих, кого називають «совістю нації». Саме до таких людей звертається суспільство у годину випробувань, коли потрібно приймати доленосні рішення. Їх запитують, до них прислухаються, коли суспільний дискурс на важливі для країни теми через свідомі чи несвідомі дії його учасників загрожує перерости у оскаженілу суперечку, здатну завдати іміджевих втрат цілій країні.

У випадку з проєктом МЦГ «Бабин Яр» просити Йосипа Зісельса винести свій вердикт не потрібно було. У цьому питанні він сам, опираючись на свій великий життєвий та професійний досвід, розгалужені зв’язки у єврейському і неєврейському світі, від самого початку зайняв недвозначну позицію, чітко вказавши усім, де «чорне», а де «біле», де у цьому конкретному проєкті криються приховані ризики для України.

Повністю поділяючи позицію Йосипа Зісельса і оцінки, дані ним вказаному вище проєкту МЦГ «Бабин Яр», ми висловлюємо жаль і обурення, що вищі органи державної влади, окремі відповідальні високопосадовці, а також чимало відомих політиків за стільки часу не знайшли можливості, вислухавши аргументи Йосипа Зісельса та інших представників широкого кола його однодумців, вникнути в усі деталі обох конкуруючих проєктів. Не знайшли мужності чітко задекларувати і відстоювати державницьку позицію – так, як це робить Йосип Зісельс. При цьому ми визнаємо за кожним право на помилку. Однак парадокс конкретної ситуації полягає у тому, що помилка Йосипа Зісельса коштуватиме країні менше, аніж його правота.

Від імені колективу

Директор музею                                                                  Микола Кушнір