Уродженець Чернівців нагороджений високою урядовою нагородою у Німеччині

Цими днями з м. Дюссельдорфа до нас надійшла приємна звістка про те, що вихідцю з Чернівців і другові нашого музею Герберту Рубінштайну було вручено найвищу державну нагороду Німеччини – Хрест за заслуги. Ми надзвичайно тішимося з цієї нагоди та щиро вітаємо пана Рубінштайна і усю його родину із цією високою відзнакою.

Користуючись нагодою, хочемо розповісти відвідувачам нашого сайту більше про цю непересічну особистість.

***

Герберт Рубінштайн народився 26 лютого 1936 року в Чернівцях у єврейській сім’ї Макса та Берти Рубінштайнів. Він був єдиною дитиною у своїх батьків, які від самого початку оточили дитину турботою і любов’ю. Усією душею впадали коло малого Герберта також його бабуся Хана та дідусь Лейба Вольфи. Проживали Рубінштайни у щойно збудованому багатоквартирному будинку на вулиці Ніколає Філіпеску (тепер – вул. Першотравнева) неподалік Народного саду. Батько Герберта був адвокатом. А дідусь Лейба керував однією з місцевих броварень. Тому сім’я жила безбідно, мала у місті чимало друзів, часто бувала з дитиною на природі, зокрема й на міському пляжі.

На жаль, щасливе дитинство Герберта тривало недовго. Влітку 1940 року внаслідок геополітичних пертурбацій у Східній Європі Північна Буковина разом з Чернівцями стали частиною СРСР. Рубінштайни, як і інші мешканці міста, були оголошені громадянами нової країни, котра заходилася встановлювати в місті свої порядки. Батько Герберта уже не міг продовжувати свою приватну адвокатську практику. Була націоналізована й дідова броварня.  Хоча в домі Рубінштайнів за часів Румунії бувало чимало відомих особистостей, жодних зав’язків, які б компрометували сім’ю в очах радянської влади, за ними не водилося. Тому боятися, як їм здавалося, не було чого. Однак саме під кінець «радянського року» маленький Герберт назавжди втратив батька. Сталося це на початку літа 1941 року, коли готуючись до війни з нацистською Німеччиною, радянський уряд провів мобілізацію. До лав червоної армії тоді було примусово призвано сотні чернівчан, у тому числі й Макса Рубінштайна.

Не встигла родина оговтатися від розлуки з батьком, як прийшла інша біда. Вже на початку липня того ж року у місто повернулися румуни. Від колишнього їхнього лояльного ставлення до євреїв не залишилося й сліду. Навпаки усіма своїми діями вони показували свою зверхність і ненависть. 5 липня містом поширилися чутки про погром, вчинений румунськими вояками у єврейському кварталі, та сотні жертв. Наступного дня Рубінштайни дізналися про підпал хоральної синагоги – Темплю, а також арешт рабина і кантора. 7-8 липня  відбулися масові розстріли сотень євреїв на території колишнього піщаного кар’єру біля р. Прут. На щастя ніхто з родини Рубінштайнів тоді не постраждав. Але в домі запанував справжній відчай і страх за майбутнє.

Як родини Рубінштайнів та Вольфів прожили наступні декілька місяців Герберт, якому тоді було лише п’ять років, не пам’ятає. Але він пам’ятає, як грався на вулиці із сусідськими дітьми у «розбійників». Саме тоді він вперше почув образливі вигуки на адресу євреїв. А ще в його пам’яті закарбувався різкий запах фекалій, який стояв у приміщенні, переповненому людьми.  Як він пізніше зрозумів, це було в гетто, куди його рідні, як і усі інші чернівецькі євреї, змушені були перебратися за наказом румунської влади 11 жовтня 1941 року.

А далі були відчайдушні спроби вижити. Тоді це означало у будь-який спосіб не потрапити у потяги до Трансністрії, які відправлялися з Чернівців практично щоденно. Врятувати могли тільки документи, що їх видавали євреям «потрібних» професій відомство румунського губернатора провінції Буковини та примарія. Проте отримати їх не вдалося. Зате якимось дивом пощастило отримати фальшиві польські документи. Вони й врятували членам родини життя. На одній із залізничних станцій на півдорозі в Трансністрію їх, як громадян іншої держави, відокремили від решти чернівецьких євреїв, потяг з якими після чергової звірки списків пішов далі.

 З цими документами Гербертова матір й подалася до «реґату» – старої частини Румунії, де перебивалася зі своїм сином в знайомих і незнайомих людей у різних містах, включно із Бухарестом, до 1944 року. Лише після того, як Чернівці були відвойовані червоною армією, мати та син повернулися у рідне місто. Тут вони дізналися про смерть улюбленої бабусі Герберта – Хани Вольф. Тут вони незабаром отримали ще одну приголомшливу звістку – про загибель Гербертового батька. Було це в липні 1945 року.

На той час Гербертова мати вже активно включилася в соціальну роботу єврейської громади міста, яка відчайдушно намагалася відновити свою діяльність в умовах радянської дійсності. Саме в ході цієї роботи напровесні 1945 року вона й познайомилася із майбутнім другим батьком Герберта – євреєм з міста Дюссельдорф Максом Рубіном, який під час війни втік у Амстердам, але був схоплений і відправлений до концтабору на території окупованої Польщі. У цей момент доля приготувала для малого Герберта ще одне випробовування: за надуманим звинуваченням у неправомірній видачі продуктових карток його мати опиняється у радянській в’язниці. Тепер лише зв’язки із «потрібними» людьми і великий хабар, заплачений начальнику чернівецької буцегарні, рятують Берту від розлуки з сином.

Нелегальний перетин радянського кордону, тривалий переїзд спочатку до Польщі, а потім до столиці Чехословаччини Герберт так само пам’ятає лише зовсім трохи. Краще закарбувався в пам’яті переліт з Праги до Амстердама, де випадковий знайомий Берти і колишній в’язень «Аушвіцу» встиг приготувати все до її прибуття. Герберту на той час вже йшов 11-й рік. Тут, у Голландії, він отримав не тільки свого другого батька, але й також можливість після дитинства, зіпсованого геноцидом, втратами рідних і близьких, насолодитися своєю юністю. В Амстердамі Герберт із матір’ю та вітчимом прожили 10 непростих, але щасливих років, і в 1956 році перебралися до Дюссельдорфа.

Дюссельдорф став для Геребрта Рубінштайна другою батьківщино в усіх відношеннях. У цьому місті він знайшов багато нових друзів. Тут він одружився, завів власну сім’ю, а також згодом перейняв від батька його справу, яка давала засоби до існування, – виробництво і продаж жіночих поясів та защіпок до них. Тут, у місті на Рейні, він несподівано для себе знайшов зниклий мікрокосм довоєнних Чернівців у формі досить численної чернівецької єврейської діаспори. Серед її представників були навіть такі особистості, як Альфред Кіттнер та Роза Ауслендер. Саме чернівецька діаспора стала тією базою, на якій з часом постала повноцінна єврейська громада. Завдяки своїм людським якостям та громадській активності колишній чернівчанин Герберт Рубінштайн поступово став одним з найавторитетніших її членів.

У 1972 році його було вперше обрано до ради єврейської громади. З 1984 року Герберт Рубінштайн упродовж тривалого часу незмінно входив також до складу її виконавчого органу – правління. У 1996 році пан Рубінштайн став Виконавчим головою Спілки єврейських громад рейнської частини Федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, якою він успішно керував майже тринадцять років поспіль, давши дорогу в життя багатьом важливим освітнім, культурним і соціальним проєктам.

Навіть після 2016 року, досягши 80-річного віку і не займаючи більше жодних представницьких чи виконавчих посад, Герберт Рубінштайн продовжив активно працювати на благо своєї єврейської громади та усього міста. Впродовж останніх років він, зокрема, залюбки проводить екскурсії у синагозі, розповідає усім бажаючим про релігію, звичаї і традиції єврейського народу, бере участь у житті різноманітних інституцій громади, підготовці та проведенню свят і днів культури, а також своїм авторитетом і як справжній чернівчани, у людській натурі якого закорінена потреба мирного співіснування націй і релігій, сприяє налагодженню та підтримці добрих стосунків між єврейською громадою та інституціями іншими етнічних груп і конфесій.

***

У 2017 році в рамках німецько-українського проєкту «Шлях пам’яті», який згодом переріс у проєкт «Вчимося пам’ятати», Герберт Рубінштайн вперше за понад 70 років знову відвідав місто, у якому він народився. Було цікаво і приємно спостерігати, як серце пана Рубінштайн поступово наповнювалося теплотою до Чернівців – міста, з яким у нього були пов’язані здебільшого лише неприємні спогади дитинства. Логічним завершенням першого знайомства зі своїм рідним містом стало кількагодинне інтерв’ю у нашому  музеї, пересипане цікавими подробицями історії життя родини Рубінштайнів. Настільки цікавими, що коли у процесі підготовки концепції спеціального видання про Голокост для дітей з використанням реальних історій реальних людей мова зайшла про пошук цікавих прототипів, розповідь гостя з Дюссельдорфа, захопила усіх. Так маленький Герберт став героєм книги «Піжмурки зі смертю. Дитячі розповіді про недитячу історію», яка вже за декілька тижнів побачить світ у київському видавництві «Дух і літера».

У квітні 2019 року Герберт Рубінштайн відвідав Чернівці вдруге. Цього разу у компанії поважних гостей – бургомістра Дюссельдорфа Томаса Ґайзеля та Голови правління Єврейської громади міста на Рейні – Адріана Флора, предки якого, до речі, також походять з нашого міста. Лейтмотивом усіх офіційних і неофіційних зустрічей у Чернівцях цього разу стала ідея започаткування співпраці, а в перспективі і побратимства між двома містами. З того часу Герберт Рубінштайн не лише живе цією мрією, але й робить усе, щоб вона стала реальністю ще за його життя. Як бачимо, уряд Німеччини достойно поцінував заслуги та особистий внесок пана Рубінштайна. Сподіваємося, що теперішні очільники міста Чернівців також підтримають його ініціативу. І це буде найкращою нагородою новоспеченому кавалеру від його малої батьківщини.  

На фото:
1. Прем’єр-міністр Федеральної землі Північний Рейн-Фествалія Армін Лашет (праворуч) вручає нагороду Герберту Рубінштайну (ліворуч)
2. Чотирирічний Герберт зі своїми батьками під час прогулянки у Чернівцях у 1940 р.
3. Будинок на нинішній вулиці Руській, у якому проживав і мав свій перукарський салон Гербертів дід по батьківській лінії Леон Рубінштайн
4. Під час відвідання Музею історії та культури євреїв Буковини у 2017 р.
5. Сторінка дитячої книги «Піжмурки зі смертю», яка відображає сцену прощання Герберта зі своїм батьком у червні 1941 р.
6. Герберт Рубінштайн зі своєю дружиною Рут.
7. Делегація міста Дюссельдорф біля пам’ятника Розі Ауслендер у Чернівцях, 2019 р.