У підготовці до фестивалю “Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні” ділимося з вами поезією Пауля Целана:
ВИМОВ І ТИ
Вимов і ти,
вимов останнім,
вимов і ти своє слово.
Вимов –
однак невіддільно Ні від Так.
Дай слову своєму глибшого змісту:
дай йому тіні.
Дай йому вдосталь тіні,
дай йому стільки,
як вділив би собі самому
поміж північчю, полуднем, північчю.
Озирнися:
дивись, як навколо усе оживає –
при смерті! Все оживає!
Істинно мовить, хто мовить тінно.
Але тоне те місце, де ти стоїш:
куди ж тепер тіннонагому, куди?
Вставай. Навпомацки йди.
Ти станеш тендітнішим і непримітнішим, тоншим!
Тонким, наче нитка,
якою воліє ковзнути зоря:
щоб долом плинути, долом,
де прагне вона мерехтіти: у брижах
мандруючих слів.
Переклад з німецької Петра Рихла.
Цей проєкт реалізується за підтримки Український культурний фонд.