Річниця депортації буковинців до Сибіру у 1941 році

Автор –Dima Stoyan

14 червня виповнилися 79-і роковини депортації населення Буковини та Бесарабії до Сибіру…

Саме у ніч з 13 на 14 червня 1941 року з Буковини вивезено у примусовому порядку у віддалені райони СРСР і здебільшого знищено тисячі мешканців Чернівецької області.

Ліквідації підлягали в першу чергу люди, які не підтримувати комуністичну ідеологію, представляли інші політичні та економічні структури, церкву, громадські організації. Небезпечними для держави і комуністичного суспільства оголошували
колишніх службовців, громадських активістів, членів партій, церковнослужителів, вищий і середній клас підприємництва. З архівних матеріалів відомо, що на території Чернівецької області в 40-х роках минулого століття проживало 1553 сім’ї колишніх активних членів “нерадянських політпартій” з кількістю членів сімей 5115 осіб.

За короткий період після приєднання Буковини до СРСР під час передвоєнної “совєтизації” у нашому краї було репресовано і депортовано за облікованими архівними матеріалами майже 11 тис. громадян. Також постійно проводились так звані планові оргнабори. Так, на 1 грудня 1940 року згідно виконаного на 62,8% плану оргнабору з Буковини на будови комунізму в далекі райони СРСР поїхало 14440 осіб.

На початку 1941 року перед каральними органами було поставлене завдання – вивезти за межі області ВСІХ неблагонадійних, що залишились після минулих хвиль репресій. Депортації проводили у два етапи – перший відбувся 23 травня, другий – 13 -14 червня.

Всього 36 вагонів з депортованими 23 травня направлялися до Комі АРСР, Красноярського краю та Кіровської області. Депортованим обмежили час на збирання, кількість речей, які вони могли взяти з собою, енкаведисти не зважали на вік і хвороби людей. Початок “операції” 23 травня 1941 року – 4 год. 30 хв., закінчення 10 година ранку.

Що ж до планування депортації 13-14 червня, то вона обговорювалася 8 червня 1941 року на об’єднаному засіданні бюро Чернівецького обкому КП(б)У та облвиконкому. І вже у ніч з 13 на 14 вивезено 2279 сімей (7720 осіб). За спогадами вчителя с. Купка Плевана В.Р., 13 червня представник сільської ради та кілька військових обходили будинки, давали 30 хв. на збори і під конвоєм, як злочинців, людей відправляли на станцію. Найстаршому з них було 80 років, найменшому – кілька місяців.
Немовлята та літні люди до місця призначення в більшості своїй не доїхали, загинули по дорозі від нелюдських умов перевезення і поводження супроводжуючих. Ті ж, що доїхали – перебували у виправно-трудових таборах, де також помирали у великих кількостях.
Одиниці з цієї першої хвилі депортації буковинців (а їх були ще три) – змогли повернутись назад…
Пам’ятаємо!.. Схиляємо голови…