Майже 20-річне будівництво, фронтовий госпіталь, притулок для євреїв і руйнування під час війни, краєзнавчий музей та університет – все це “пережила” свого часу будівля колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях.

Будівля Резиденції митрополитів Буковини і Далмації – це результат політичної і державницької ідеї. До приходу австрійців і приєднання Буковини до Австрійської імперії митрополії в Чернівцях не існувало, не було єпископства. Православний єпископ знаходився в Радівці, в Румунії. Відповідно, за рішенням австрійської влади місто Чернівці було визначено новою столицею Буковини. До того, в молдавські часи столицями були і місто Серет, і Сучава. Для того, щоб порвати з тією молдавської традицією, австрійці визначили, що столицею новоствореного коронного краю Буковини Чернівці. Оскільки дві третини населення краю складали православні і з огляду на те, що Буковина межувала з двома православними країнами – Російською імперією, пізніше Румунією, – потрібно було зміцнити становище і статус православної церкви всередині австрійської держави. Тому до Чернівців єпископство було перенесено.

На тому місці, де зараз стоїть Резиденція було старе її будівля – набагато примітивніше. Але коли єпископом був призначений доктор Євген Гакман, він почав домагатися будівництва нових приміщень.

В цілому будівля Резиденції будували майже 20 років, з 1864 по 1882 рік. За час її будівництва в 1875 році був створений Чернівецький університет. Тому й прийняли рішення розмістити теологічний православний факультет Чернівецького університету на території комплексу Резиденції, зліва.

Коли був створений буковинський крайовий музей, він не мав свого власного приміщення, також розмістився музей, тільки справа, в нинішньому IV корпусі Резиденції. У Технічному музеї міста Праги зберігаються оригінальні авторські, кольорові ескізи майбутньої Резиденції. Їх можна побачити в художньому альбомі “Чернівці”, який вийшов цієї зими. Крім зовнішніх зображень будівлі, там також є оригінальний ескіз Мармурового залу. Як він виглядав, коли був спроектований Йозефом Главкою. Тому що під час бойових дій в 1944 році Мармурова зала був повністю зруйнований. Тому авторський малюнок Главки із зображенням інтер’єру залу – чи не єдине зображення, яке до сих пір залишилося у істориків, які досліджують цю тему. Крім Мармурового залу під час Другої світової було зруйновано і праве крило Резиденції з залами для прийомів митрополита і бібліотекою.

Під час першої світової війни, коли у вересні 1914 року Чернівці вперше опинилися під російською окупацією, і росіяни проголосили тут свій “русскій мір”, вони спробували змусити тодішнього митрополита Володимира Репта відслужити урочисту службу за здоров’я російського царя. Коли той відмовився з поясненням, що він давав присягу австрійському імператору, то російський генерал-губернатор Буковини сказав йому з насмішкою, що він знайде можливість за це “віддячити”. Своїм розпорядженням губернатор відкрив на території Резиденції митрополита російський фронтовий госпіталь для військових з венеричними хворобами. Тобто, всіх російських солдатів, які мали ці інфекції, направляли лікуватися в палати митрополита. Над воротами був встромлений прапор Червоного хреста, і росіяни дуже раділи, що тепер митрополит буде нюхати все ті неприємні запахи, якими наповнювалися його приміщення.

У 1940 році, коли радянська влада приєднала Північну Буковину з Чернівцями до Радянського Союзу, митрополит поїхав до Румунії. Основні меблі, посуд, картини, ікони – все залишилося на місці. Осінню 1940 року обком партії розпорядився підготувати митрополичі палати для огляду трудящих як музей.

На той час православна церква на Буковині була найбільшим власником сільськогосподарських угідь. Було доручено сформувати екскурсію для комісії обкому партії. Партійців провели по всіх приміщеннях, показуючи “як православна церква експлуатувала трудящих Буковини і як на розкіш витрачала великі гроші”. Але цікаво, що поки готувалася ця екскурсія, адміністратор, якого радянська влада призначила охоронцем будівлі, активно розпродавав все, що тільки можна було. Його спіймали “на гарячому”. Було встановлено факт крадіжки посуду митрополита – порцелянових тарілок, срібних ложок, виделок, ножів тощо.

Опис тієї екскурсії для обкомівців зберігається в фондах Чернівецького державного архіву, датований взимку 1941 року. Воно надзвичайно цінно. Оскільки це останнє задокументований опис митрополичих палат. При настанні радянських військ і звільнення Чернівців від румунсько-німецької окупації в 1944 році Резиденція була спалена і зруйнована, і мало що залишилося з тих часів до наших днів.

Резиденція має власний парк, загальною площею понад два гектари. Він зроблений в англійському стилі, і там є нетипові для Буковини породи дерев. Цей парк був улюбленим місцем відпочинку чернівецьких сімей.

У повідомленнях тодішньої преси можна знайти обурення християн. Мовляв, поки вони ходять до церкви щонеділі, єврейські сім’ї Чернівців, у яких шабат по суботах, займають всі вільні місця на лавках у парку Резиденції. І коли закінчується служба в церкві, християнам ніде відпочивати. Хоча це парк їх Резиденції православного митрополита. Ось такий парадокс.

У роки Другої світової війни румунська окупаційна влада разом з німецькими союзниками проводила політику знищення єврейського населення Чернівців шляхом вбивств, депортацій, висилок до концтабору. Це все тривало в 1941-1942 роках. Тоді митрополит Буковини відзначився порятунком єврейської сім’ї. Глава цієї єврейської сім’ї працював в друкарні Резиденції. І для того, щоб їх не схопили, не заарештували і не вивезли в табір смерті, митрополит переховував протягом майже двох років всю сім’ю цього друкаря в підвалах Резиденції. Таким чином, він допоміг вижити єврейській родині.

Після другої світової війни спочатку тут розмістили радянський гарнізон. Потім знову влаштували краєзнавчий музей. І тільки з 1956 року рішенням Ради Міністрів УРСР весь комплекс митрополичої резиденції був переданий у власність Чернівецького державного університету.

За радянських часів, в 1981 році, в храмі був розміщений обчислювальний центр (ВЦ) університету, тут працювала одна з перших радянських обчислювальних машин (ЕОМ) “Мінськ-4”, власне, саме так в той час називали комп’ютери. Ректорат університету доклав усіх зусиль для того, щоб зберегти святиню. Зокрема, на стінах храму збереглася автентична розпис, ні навіть зрушать з місця іконостас, запевняють в університеті.

Джерело – “Молодий буковинець” за матеріалами Укрінформ.

Наша довідка:
У рокі Першої світової війни, під час російської окупації Буковини тут сталися єврейські погроми, якими керувала російська військова влада.  Ніколи раніше, до приходу “руського міра”, Буковина такого не знала.
Тоді вищезгаданий митрополит Володимир фон Репта переховував у Резиденціїї сувої святої Тори  – молитовні тексти з чернівецьких синагог, ховаючи їх від погромників.