Автор — Максим Козьменко.
Мартин Флинкер — книжник, писатель, книгоиздатель.
Он был одним из ведущих книжников Европы в ХХ веке. Из-под его руки выходили альманахи писателей-современников, трудами которых сегодня мы зачитываемся. Выдающийся психоаналитик Карл Густав Юнґ просил книгоиздателя приобщить к Альманаху его труды, а Нобелевский лауреат Томас Манн доверял лишь Флинкеру издания его отдельных произведений.
Мартин Флинкер родился 18 июля 1895 года в Черновцах. Родители его были ассимилированными евреями, которые в вере перешли к протестантизму. Арнольд Флинкер, отец, был военным хирургом. Кроме Мартина, в семье еще было пятеро сыновей и одна дочь.
(укр.)
Зацікавлення до літератури в Мартіна виховувалося змалку. Але реалізувалося лише по завершенні університету. За наполяганням батька молодий Флінкер вступив до правничого факультету Віденського університету, завершив його з дисертацією.
І відклав кваліфікаційну роботу до шухляди. Залишив роботу в столичному банку. Натомість подався до віденської книжкової крамниці Гуґо Геллера, відомого й шанованого тоді книговидавця, аби стати його помічником. І став не лише помічником, але й учнем, і наступником. До слова, саме в Геллера свої «Лекції до психоаналізу» видав знаменитий Зіґмунд Фройд у 1916 році.
У 1923 році книгаря Гуґо Геллера не стало. Керувати крамницею продовжив Мартін Флінкер.
Того ж року в сім’ї Флінкерів народився син Карл. Він стане опорою і надійним другом для батька назавжди.
Коли працювати на книгарні із чужим ім’ям набридло, Мартін вирішив відкрити власну, зі своїм ім’ям, книгарню. Так, у 1929 році він купив у центрі Відня невелике приміщення і почепив над вхідними дверима вивіску «Dr. Martin Flinker am Kärntnertor».
То був момент, після якого його ім’я почало здійматися на вершину книговидавничої справи. Він почав укладати альманах робіт сучасних німецькомовних письменників і поетів. І в 1933 році вийшов перший такий збірник. В ньому свої праці змогли розмістити, зокрема, письменники Герман Брох і Роберт Мусіль.
Флінкер окрім торгівлі книжками взявся й до їхнього випуску. Маючи у колі близьких друзів неперевершених майстрів слова, він прагнув допомогти їм із видавництвом і теж долучитися до творення вічного. Його книжковий дім став домом еліти в Австрії.
1938 рік змінив життя Мартіна Флінкера, австрійців. Аншлюс Австрії, переслідування, репресії, вигнання. Його дружину Франциску нацисти арештували. Книгар, полишивши свою улюблену справу й крамницю, в якій була унікальна колекція з понад 4 тисяч книг, разом із 14-річним сином виїхав до Швейцарії. Звідти вони переїхали до Франції, мігрували від Парижа до Канн, де й зупинилися на певний час.
Час був важким, Флінкер займався будь-якими підробітками, аби прогодувати себе й Карла. Про книги довелося забути.
Згодом розгорілася Друга Світова війна. Німеччина напала на Францію. Перебувати євреєві Флінкеру в захопленій нацистами країні стало небезпечно. Лише завдяки підтримці й клопотанню архієпископа Люксембургського Мартіну з сином вдалося перебратися із Франції до Іспанії. Багатьом дорога через Піренеї була зачиненою. З Іспанії переправились до Танжера в Марокко, де прожили лихоліття війни. Виживали завдяки перекладацькій діяльності Мартіна, а також уроків латини, які він давав місцевим.
У 1945 році до книговидавця надійшла сумна звістка зі східної частини Європи. Його дружина й рідні загинули в концтаборах «Терезіенштадт» й «Освенцим».
По війні Мартін Флінкер вирішив повернутися до Парижу. І також повернутися до книжкової справи.
Він відкрив книжковий дім на пристані Орфевр. Його зірка на літературному небосхилі знову почала розгоратися.
З 1954 року Мартін Флінкер відновив випуск альманахів. Тепер він їх робив двомовними – німецькою й французькою. Опанував ще й специфіку роботи друкаря й редактора. А також письменника, писав нариси про цікавих йому авторів.
Він видавав твори Германа Гессе, Пауля Целана, Стефана Цвейга, Оскара Кокошки, Еліаса Канетті, Артура Шніцлера, Пола Елуара, Луі Арагона, Габріеля Марселя, Пола Селана, Жака Лакана. І ще багато інших світового значення письменників могли похвалитися виданими книгами у Флінкера.
До слова, нелюбов до німців у Флінкера залишилася на все життя. І коли вже після війни до його книгарні приходили німецькі туристи, він відмовлявся з ними спілкуватися чи навіть обслуговувати.
У Мартіна Флінкера особлива дружба склалася з Нобелівським лауератом Томасом Манном. Він не лише видавав і впорядковував йому книги, але часто приходив до нього потеревенити за чашкою кави. Востаннє Мартін відвідав Томаса у 1955 році, за день до смерті генія слова.
А ще Флінкер листувався із творцем аналітичної психології, видатним психоаналітиком Карлом Ґуставом Юнґом. Останній просив книговидавця вмістити до альманаху його праці.
І з Паулем Целаном Флінкер вів захоплюючі дискусії. Обоє євреї, обоє чернівчани, обоє німецькомовні митці, які живуть у Франції. Їхні бесіди зачіпали саме мовне питання, про рідну мову, яка водночас стала мовою вбивць.
У 1973 році Мартін Флінкер був удостоєний Ордену Почесного легіону, найвищу нагороду Франції. А в 1979 році отримав Золотий Знак Пошани за заслуги від Австрії.
1986 року 21 червня книгар помер у Парижі. Справу його продовжив син Карл, який окрім книговидавництва організував ще й художню галерею в столиці Франції.
Джерело — АСС.
