Максим Козьменко предлагает историческое исследование, посвященное Леону Кельнеру.
Черновцы для мира «зажгли» много «звезд» в литературе, музыке, науке. Выдающиеся и легендарные сегодня фигуры заняли свои достойные места на мировом Олимпе признания и уважения.
Но многие «звезды» в свое время приехали в Черновцы, чтобы «зажечь» этот край своим творчеством, работой, вдохновением. Они – светочи науки и культуры, они – создатели мира, в котором мы живем сегодня.
Леон Кельнер
Грамматик, лексикограф английского языка, шекспировед, сионист
Этот ученый сначала выучил иврит, уже впоследствии научился немецкому, а в университете увлекся английским. И выучил его так, что стал одним из лучших знатоков языка, особенно языка шекспировских времен.
Его лексикографические работы вошли в учебные курсы британских университетов. А еще, кроме языковых вопросов, исследователь активно интересовался и занимался сионистскими вопросами, за что в итоге поплатился академической карьерой.
Леон Кельнер, рожденный 17 апреля 1859 года в Тарнуве, что в Польше, рос в строгой традиции еврейской культуры. Уже с трех лет его родители отдали в традиционную еврейскую школу «хедер», где он освоил алфавит, а в пятилетнем возрасте начал читать Тору.
Мальчик был способным к обучению. Но обучение велось только на иврите. Позже, когда парню было 13 лет, родители осознали, что сыну нужно учить еще и немецкий язык, государственный, ведь они хотели, чтобы он стал школьным учителем. Поэтому наняли ему учителя по немецкому языку. Однако педагог перестарался. И кроме немецкого языка открыл парню мир географии, истории, литературы.
Учиться юному Леону понравилось. Он хотел познавать мир и дальше. Однако у родителей были другие взгляды. Их пугало то, что сын страстно интересуется нееврейской культурой. И в 1876 году его отдали в еврейскую теологическую семинарию в Бреславе, готовившую учителей средних классов.
Однако обучение там Кельнеру не понравилось. По совету одного из наставников, в 1878 году он покинул семинарию и переехал в Бельц, чтобы закончить обучение в светской гимназии.
Тогда произошел перелом в жизни юноши. В гимназии для него открылся мир языков. И он решил посвятить себя их изучению.
В 1880 году Леон Кельнер поступил в Венский университет на филологический факультет. Изучал и классические, и современные языки. Однако больше всего склонялся в изучении и исследовании к новейшим языкам, а именно к английскому.
Уже через три года года защитил степень доктора философии за труд «О синтаксисе английского глагола, с особым вниманием к Шекспиру». Но сам текст диссертации напечатали в 1885 году.
(укр.)
Своє навчання молодий Кельнер поєднував з репетиційною практикою. Він навчав мовам дітлахів у різних заможних родинах. За це й жив. А після захисту дисертації віддався вчителювання сповна. Він викладав у середніх школах і гімназіях Відня. Проте доходу великого не отримував, тому паралельно ще працював релігійним вчителем у гімназії Франца-Йозефіни, впорядковував бібліотеку Віденської єврейської громади, а ще писав статті до столичних тижневиків.
У 1885 році вперше відвідав Англію. Відтоді постійно за нагоди намагався приїхати до Туманного Альбіону. А в 1887 році, після складання вчительського іспиту, був направлений до Британського музею на студіювання. Його одразу Товариство ранньоанглійських текстів запросило перекласти текст Вільяма Кекстона «Бланшардин та Енглантина».
У 1890 році габілітувався після видання статті, яка базувалася на оригінальному дослідженні під назвою «Кекстонський синтаксис і стиль». Цю роботу науковець присвятив Фредеріку Джеймсу Фурнівалу, засновникові Товариства ранньоанглійських текстів.
Повернувшись до Відня, Леон Кельнер отримав посаду приват-доцента в столичному університеті. Однак згодом дістав місце постійного вчителя у державній реальній школі в Троппау. Але працювати вчителем вже не хотів, бачив себе тільки академічним викладачем.
І в 1894 році він повернувся до Відня, з наступного року – домігся права викладати в університеті.
В той час відбулася знакове для Кельнера знайомство з Теодором Герцлем, політичним активістом і засновником Світової сіоністської організації. Ідеї сіонізму захопили мовознавця і він став одним з найактивніших учасників організації, та ще й членом Єврейської національної партії.
У 1898 році, взявши перерву у викладацькій роботі, поїхав до Лондона, щоб взятися до роботи над оновленням застарілого англо-німецького словника Фрідріха Вільгельма Тіема, виданого ще в 1846 році. А також працював над оригінальними текстами Шекспіра.
Опісля англійської паузи Кельнер наступні 5 років викладав у Віденському університеті.
А з 1904 року отримав місце доцента в Чернівецькому університеті. До Буковини мовознавець приїхав навчати англійської мови й літератури студентів. Проте окрім академічної діяльності розгорнув у Коронному краї й активну громадську. Він став на захист прав єврейського населення й всіляко виступав за визнання євреїв окремою нацією в Австро-Угорській імперії. Тут він долучився до єврейських громадських організацій, а в 1910 році створив власне громадське товариство «Єврейська народна рада». І розпочав налагоджувати мережу сіоністських осередків по всій Буковині. Зі своєю «радою», до слова, Леон Кельнер увійшов до місцевого парламенту. А ще ініціював створення єврейського навчального центру «Тойнбі Галле» в Чернівцях.
Також у 1908 році в Чернівцях Кельнер впорядкував і видав 2-томник записів свого друга й однодумця «Сіоністські нотатки Теодора Герцля».
Кельнер у своїх ідеях пішов настільки далеко, що прагнув заснувати окрему єврейську державу. З івритом як основною розмовною мовою.
Однак його політичну кар’єру обірвала Перша світова війна. Як згодом виявилося і серйозну академічну кар’єру також. Кельнер залишив Чернівці і переїхав до Відня.
Ще в 1913 році після того, як Якоб Шіппер, один з колишніх викладачів Кельнера, пішов на пенсію, з’явилося вакантне місце професора у Віденському університеті. Серед всіх претендентів професор Леон Кельнер найкраще підходив до цієї роботи. Але. Але через відкриту сіоністську позицію, через гучні політичні заяви, та й через явний антисемітизм у тодішньому австрійському виші кандидатуру Кельнера відмовилися розглядати.
Щоб хоч якось обґрунтувати свою позицію, керівництво підтягнуло науковців-філологів, які розкритикували наукові методи дослідження англійської мови Леоном Кельнером. Особливо під критику потрапила праця про «Англійську літературу епохи Королеви Вікторії». Зокрема, звучали заяви, що методи, які він застосовував при дослідженні, не німецькі і можуть німецькомовними студентами бути не сприйняті.
Після звільнення з Чернівецького університету професор Кельнер займався персональною практикою. Багато працював над текстами Шекспіра, досліджував їх. Його роботи мали неабияке значення для шекспірознавців і згодом використовувалися для навчання в британських університетах.
Також працював перекладачем в офісі Президента Австрійської Республіки. А ще викладав англійську мову й літературу в Технічному університеті Відня.
Проте до кінця життя Леон Кельнер залишався ображеним та розчарованим за те, що йому обірвали академічну кар’єру у Віденському університеті.
Помер Леон Кельнер 5 грудня 1928 року від хвороби серця. Похований на єврейській частині Віденського центрального кладовища.
Вони, Генії цього світу, колись приїхали до Чернівців, щоб працювати. І своєю працею вони підняли рівень освіти, науки й культури в місті до європейського й світового рівня. Вони заслуговують на знання й пошану.
Ілюстрації — bidspirit.com; anno.onb.ac.at; en.wikipedia.org; muzejew.org.ua; hauster.blogspot.com; austria-forum.org; jpost.com; ancientpages.com; updown.mn; nytimes.com
Джерело — АСС.
