Максим Козьменко пропонує історичну розвідку про першу агентку Моссаду та її місію в створенні Ізраїлю.
Світ їх запам’ятав як перших. Кожна у своїй царині, кожна зі своїми досягненнями, кожна зі своєю харизмою. Історії цих харизматичних жінок непересічні, неповторні, варто знати. Вони можуть стати натхненними для когось, чи помічними, або й взірцевими.
Це історії жінок, які досягли успіху й видерлись на вершину слави й визнання, всупереч законам, нормам і правилам, які побутували ще сотню років тому.
Рут Клюґер-Аліав
Вона була шпигункою та рятівницею. Вона була першою жінкою, яка працювала на таємну ізраїльську службу Моссад. Вона була першою, хто розмовляв із тими, хто пережив Голокост у Європі.
Рут Клюґер народилася 27 квітня 1910 року в Києві. Вона була наймолодшою з восьми дітей сім’ї Поліщуків. Оскільки тато покинув чисельне сімейство ще коли Рут була зовсім маленькою, вихованням займалася мама, а згодом дівчинку віддали «погостювати» до бабусі й маминих сестер, які мешкали в штетлі поблизу Кам’янця-Подільського.
Йшов 1914 рік. Повітря наповнювалося запахом трагедії, яка невдовзі розверзлася по всій Європі. Перша світова війна вигнала чотирилітню дівчинку та її родичів з дому і обірвала її зв’язок із мамою та іншими сестрами й братами. Разом із тіткою Рут поневірялася різними куточками розваленої імперії. Вона була свідком єврейських погромів, ті жахіття на все життя глибоко врізалися в пам’ять маленької дівчинки.
Врешті у 1918 році Рут з тіткою зупинилися в Чернівцях. Долею випадку сюди також приїхала її мама із сином та доньками. Сім’я возз’єдналася. Війна минула. Життя починало відновлюватись.
Рут пішла до школи, згодом перейшла в гімназію. А ще в Чернівцях стала учасницею молодіжного єврейського руху «Га-Шомер га-Заір».
Дівчина мала хист до вивчення різних мов. Проте вчила вона їх не лише з цікавості, але передусім із життєвої необхідності. Так, вона довершено розмовляла російською, німецькою, румунською, французькою, англійською, іспанською, португальською мовами і, звичайно ж, івритом та ідиш.
У кінці 20-их років ХХ століття Рут Поліщук вступила до Віденського університету, вивчала там право. Але випускних іспитів так і не склала.
У 1930 році вона вийшла заміж за Емануеля Клюґера й виїхала з ним до Палестини. А звідти до Тель-Авіву.
1938 рік став знаковим та переломним у житті 28-річної Рут Клюґер. Після зустрічей з Еліяху Ґоломбом та Берлом Кацнельсоном вона була завербована до Хаґанаху й Моссаду. Вона була тоді першою та єдиною жінкою в Моссаді. Її завданням був контроль «нелегальної» імміграції євреїв з Європи до Палестини. Операцію назвали «Аліа Бет».
Тоді ж її направили до Румунії. Офіційно вона повинна була представляти інтереси Єврейського національного фонду. Насправді ж вона збирала гроші для закупівлі кораблів, якими вивозили євреїв до близькосхідної землі. Вже тоді Рут Клюґер була переконана, що їх в Європі чекає смертельна небезпека.
З 1940 року агентка Моссаду змушена була покинути Румунії. Антисемітські настрої почали захоплювати підкарпатську країну. Жінка поїхала до Стамбула, а звідти до Палестини. Там вона пройшла курси зі шпигунства та збору інформації.
У 1943 році Рут працювала в Каїрі. Її завданням було зібрати побільше інформації про те, чи готовий Єгипет протистояти німецькій армії, а також чи є можливість переправити євреїв єгипетськими шляхами до своєї землі. Та й джерела закупівлі зброї вивідувала.
Наступного року, коли страхітлива війна йшла до завершення, Рут Клюґер на особисте запрошення генерала Шарля де Голя була покликана увійти у перші звільненні нацистські концтабори. Вона була першою серед всіх агентів Моссаду, хто зустрівся із жертвами Голокосту, які вижили. А ще вона обрала собі місію – віднайти та врятувати єврейських дітей, яких долею розкидало не лише по концтаборах Європи, але й по різних монастирях. До слова, двох сиріт, які пережили жахіття Голокосту, Рут всиновила.
Діючи на території Європи, зокрема, Франції, Клюґер виконувала завдання й вказівки Давида Бен Гуріона – лідера майбутньої держави Ізраїль. Вона була його надійним помічником. У 1945 році вона супроводжувала його під час візиту до Франції, під час якого Бен Гуріон намагався переконатися, що врятовані від Голокосту євреї покинуть європейські землі й відправляться на Близький Схід до ще не створеної країни. Рут його запевнила – що ті, хто пережив жахіття геноциду, стерплять тісноту корабля задля волі й світлого майбутнього.
Після війни Бен Гуріон, завдячуючи всім, що вона зробила для ізраїльської держави, попросив її змінити прізвище на івритське Аліав, акронім від назви операції «Аліа Бет».
За допомогу в боротьбі із нацистами у 1947 році Шарль де Голь, котрого згодом обрали президентом Франції, нагородив Рут Клюґер Лотарингським Хрестом. А уряд Франції – Медаллю Почесного Легіону. Президент США Двайт Ейзенгауер розпорядився присвоїти їй почесне звання полковника армії.
Післявоєнне життя Рут стало спокійнішим та більш розміреним. Хоча вона всидіти на місці не могла. Коли вона повернулася зі Сполучених Штатів Америки, то приєдналася до судноплавної компанії «ЗІМ» й відкрила офіс у Єрусалимі. З 1955 року полишила ізраїльську державу, яка, до слова, була створена у 1948 році, й подалася створювати офіси на Далекому Сході, в Південній та Північній Америках та навіть в Австралії.
У 1958 році Рут Клюґер-Аліав була призначена директоркою Департаменту зв’язків з громадськістю. Ця посада дозволила їй зустрічатися з різними цікавими людьми.
Працювала в департаменті до 1972 року, потім вийшла на пенсію.
У 1974 році Національною радою єврейських жінок США Рут Клюґер була визнана Жінкою року. Це почесне звання вона отримала за написану книгу «Остання втеча», в якій описала свою співпрацю в Мосаді у найгарячіший період свого життя.
Після виходу книги Рут часто запрошували із лекціями та зустрічами в США та Ізраїлі.
Цікаво, що вищу освіту Рут таки отримала. Вона продовжила своє навчання в Університеті Ізраїлю, а також у вишах Сполучених Штатів.
16 лютого 1980 року на 74 році колишня агентка Моссаду Рут Клюґер-Аліав відійшла у вічність. Похована в Ізраїлі.
Ілюстрації – wikipedia.org; musaf-shabbat.com; girlspy.wordpress.com; abebooks.com; encyclopedia.ushmm.org; israeled.org; palyam.org
Джерело – АСС.
